Декларація прав дитини
- Дитина має право на любов.
- Дитина має право на повагу.
- Дитина має право на сприятливі умови зростання і розвитку.
- Дитина має право жити зараз.
- Дитина має право бути собою.
- Дитина має право робити помилки.
- Дитина має право на невдачу.
- Дитина має право на серйозне ставлення.
- Дитина має право, щоб її цінували за те, що вона є собою.
- Дитина має право на бажання, скаргу, питання.;
- Дитина має право на таємницю.
- Дитина має право на «брехню, обман, крадіжку».
- Дитина має право на освіту.
- Дитина має право опиратися виховним впливам, які суперечать її пе-реконанням.
- Дитина має право на протест проти несправедливості.
- Дитина має право на дитячий суд, де він може судити і де його судити¬муть ровесники.
- Дитина має право на захист у системі правосуддя для дітей.
- Дитина має право на повагу до своїх позовних вимог.
- Дитина має право спілкуватися з Богом.
- Дитина має право на передчасну смерть.
Пам’ятка для кожного Караючи, подумай: «А навіщо?»
- Покарання не має шкодити здоров’ю дитини — ані фізичному, ані психічному. Більше того, за своєю сутністю покарання має бути корисним.
- Якщо у вас є сумніви, карати чи не карати, не карайте. Навіть якщо вже зрозуміли, що ви занадто довірливі й нерішучі. Жодної «профілактики», жодних покарань про всяк випадок!
- За один раз — одне. Навіть якщо скоєно одразу кілька вчинків, покарання може бути суворим, проте лише одне й за все «оптом», а не по одному за кожну провину.
- Краще не карати зовсім, аніж карати із запізненням.
- Покараний — пробачений. Інцидент вичерпано. Про старі провини ані слова. Не заважайте дитині починати життя спочатку.
- Якою б не була провина, покарання не має сприйматися дитиною як перемога сили над слабкістю, як приниження.
- Дитина не повинна боятися покарання. Вона має боятися не гніву, а засмучення від її провини.
Правила, які були прийняті в міжнародний рік дитини, містять педагогічні настанови Песталоцції, Фребеля, Черні, а також враховують сучасний практичний досвід
- Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, якою вона є. Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.
- Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.
- Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення небезпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв’язків тощо — усе це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.
- Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтеся з нею так, як їй подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.
- Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Копи підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.
- Дозвольте дитині набути життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.
- Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому треба чинити саме так, а не інакше.
